Лікування вугрової хвороби

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБГРУНТУВАННЯ ПЕПТИДОМОДУЛЮЮЧОЇ ТЕРАПІЇ ВУГРОВОЇ ХВОРОБИ

Дізнайтеся де у Києві можна пройти лікування вугрової хвороби


Лікування вугрової хвороби у Києві


Клінічна медицина: досвід та нововведення


СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБГРУНТУВАННЯ
ПЕПТИДОМОДУЛЮЮЧОЇ ТЕРАПІЇ ВУГРОВОЇ ХВОРОБИ


Бочарова В. В.
кандидат медичних наук,

асистент кафедри дерматології та венерології,
Одеський національний медичний університет

м. Одеса, Україна


Гладчук В. Є.
доктор медичних наук,

керівник центру «Hladchuk Medical Aesthetic Center»

м. Київ, Україна


Численні і різноспрямовані дослідження етіопатогенезу вугрової хвороби
не дають підстав для висновку про вирішення цієї актуальної проблеми
дерматології – розповсюдженість захворювання зростає, а методи терапії
нерідко дають лише тимчасовий ефект. Одним із чинників таких негативних
тенденцій може бути недостатньо обгрунтований методичний підхід до
з’ясування ролі структурно-функціональних змін, які відбуваються в шкірі і в
організмі вцілому при порушеннях себогенезу у хворих з акне [1, 2]. Ключовою
мішенню при вугровій хворобі безумовно є сальна залоза, але дослідники
нерідко недооцінюють її тісний зв’язок з воронкою волосяного фолікулу. В той
же час, саме наявність такого структурного комплексу стала підставою для
створення М. Downi et al. [3] моделі розвитку акне (infundibulum). Структурним
компонентом цього комплексу є і клітини Меркеля, які у вигляді компактних
стрічкоподібних накопичень проходять в епітелії волосяного фолікулу якраз
поблизу волосяної воронки. Ці клітини в основному відповідають за
сприйняття ноцицептивних сигналів (дотику), бо саме вони створюють контакт

між кератиноцитами та нервовими терміналями, але в них є специфічні
гранули, які зосереджені у ділянках цитоплазми біля нервової терміналі і в них
виявляються пептиди та нейроноспецифічні речовини (енкефаліни, субстанція
Р) та інші сполуки, що дозволяє їх віднести до DNIES (diffuse
neuroimmunoendocrine system), тобто – до єдиної нейроімуноендокринної
регулюючої системи організму [4, с. 496; 5, с. 445-452]. Встановлено, що ці
пептиди мають комплексне біологічне значення для організму: і як складова
частина мембранних рецепторів (функція сприйняття хімічних сигналів), і – в
транспортній функції (міклітинному та внутрішньоклітинному), лігандів
різного походження (іонів металів, біомолекул, чужорідних сполук), і –
скорочувальній функції клітинних структур (тубуліни та ін.), і – в захисних
функціях (імуноглобуліни, цитокіни та ін.); у відношенні шкіри важливо і те,
що вони приймають участь у формуванні екстрацелюлярного матриксу та
кератину. Але, на відміну від так званих «справжніх» гормонів, які
секретуються у кровоносне русло і здійснюють свої функції дистантно,
пептидні сигнальні молекули продукуються не в ендокринних залозах, а в
спеціалізованих клітинах, що містяться в численних тканинних утвореннях і їх
нерідко зазначають як «гістогормони», що діють переважно на місці утворення
стосовно чутливих до них клітин. У цих клітинах для сприйняття відповідного
сигналу є гормонокомпетентні структури, тобто такі, які спроможні до
вибіркової відповіді. Комплексування пептидних сигнальних молекул із
специфічними рецепторами (ліганд-рецепторні комплекси) здійснює
трансформацію цього сигналу у генетично запрограмовану для відповідного
типу клітин ефекторну реакцію [6, с. 34-35]. Вищезаначені пептиди входять до
найбільш поширеного і найбільш еволюційно давнього класу сигнальних
молекул: поряд із нейропептидами (субстанція Р, опіоїди) це і – цитокіни,
ейкозаноїди, фактори росту та ін. Однією із відомих закономірностей запально-
репаративного процесу є те, що ним керують «каскади» медіаторів, які у ході
нього й «народжуються». Ця закономірність прослідковується і у відношенні
«каскаду пептидних сигнальних молекул» при вугровій хворобі. Наявність

практично прямих контактів нервових терміналей з такими клітинами шкіри як
Лангерганса та опасисті залучає вже в процесі нейрогенного компоненту
запалення низку їх регуляторних сигнальних молекул і сигнальних молекул з
інших клітин-учасниць подій (кератиноцитів, себоцитів, ендотеліоцитів
посткапілярних венул та ін.). Саме субстанція Р, яка звільняється з нервових
терміналей, значно швидше за інші чинники спроможна дегранулювати
опасисті клітини. Провокувати звільнення цитокінів з імунокомпетентних
клітин шкіри можуть і Р. асnes (трьома шляхами: через гідроліз тригліцеридів,
через свої антигенні детермінанти, шляхом впливу антитіл до них на активацію
комплементу). Стосовно лей- та мет-енкефалінів, слід зазначити, що вони
зв’язуються з опіатними рецепторами і виявляють знеболювальну і ейфоричну
дії [8]. Опіатні рецептори існують у двох формах (одна зв’язується з морфіном і
подібними йому речовинами, друга – з їх антагоністами), але вони можуть
переходити одна в одну внаслідок конформаційних змін. Передбачається, що
вищезазначена субстанція Р хоча і є збуджувальним нейромедіатором, але
збуджувальний або гальмівний характер дії опіоїдів визначається не стільки
властивостями медіатора, стільки специфічними конформаційними змінами
рецепторів постсинаптичних мембран, які і індукують важливі патофізіологічні
процеси. У разі розвитку таких процесів порушуються передавання збудження
(як у центральних, так і периферичних синапсах) і його проведення по
нервових волокнах. Позитивні емоції, відчуття задоволення обумовлюються
надходженням в організм опіатних пептидів, яке у свою чергу регулюється за
механізмом зворотного зв’язку (їх інактивація здійснюється шляхом
протеолітичного розщеплення). Каскадні аутокаталітичні зміни вмісту у шкірі
та крові різних груп пептидних сигнальних молекул відіграють роль у таких
ключових патофізіологічних «мішенях» розвитку акне, як формування
стресового напруження хворих та порушення себогенезу [2].
Зв’язок клінічних порушень, пов’язаних із дисфункціями ЦНС у хворих
на вугрову хворобу може бути обумовленим не тільки тим, що структури
головного мозку верифіковано у відношенні як до самих цитокінів, так і їх

рецепторів, але й тому, що вони самі можуть стати «мішенню» для тих
цитокінів, які утворюються поза мозком. Незважаючи на те, що такі цитокіни
не можуть вільно проникати через гемато-енцефалічний бар’єр (так як вони
гідрофільні і мають відносно велику молекулярну масу), але так звані
«неперфоровані» ендотеліоцити все ж таки при хронічному запаленні
спроможні (за механізмом «насиченості») пропускати такі цитокіни як IL-1,
TNFα і, крім того, «зовнішні» цитокіни можуть проникати в головний мозок
через місця, де гемато-енцефалічний бар’єр відсутній або є редукованим (біля
стінок «шлуночків» мозку в «серединному підвищенні» та судинному органі
термінальної пластинки). При цьому деякі із цих структур не є в прямому сенсі
«воротами проникнення» до ЦНС, а виступають в ролі «трансформаторів», де
«хімічна» сигнальна інформація від тих цитокінів що надійшли з кровотоком
перетворюється в нейронні сигнали, а далі (за допомогою «вторинних
медіаторів») ця інформація «переноситься» в преоптичну область кори
головного мозку. Надзвичайно важливим є те, що в так званій «інтактній» ЦНС
(зокрема – у осіб молодого віку) навіть підвищена експресія цитокінів
супроводжується пошкодженням нервових клітин, що і призводить до
відповідних функціональних порушень. З цього можна зробити висновок, що і
імпульси (сигнали) імунної системи спроможні до генерації нервових
імпульсів, які приймають участь в емоційній поведінці. В той же час,
достовірно не встановлено, що якісь конкретні цитокіни є специфічними для
психічних розладів (хоча свою роль в їх розвитку вони відіграють).
Проведені нами імуноферментні дослідження вмісту пептидних
сигнальних молекул різних груп (неопіоїдних та опіоїдних нейропептидів,
цитокінів, факторів росту, дефензинів) у 85 хворих на вугрову хворобу виявили
достовірні (р<0,05-0,01) різноспрямовані зміни їх рівнів у крові, від яких
залежали не тільки клінічні прояви хвороби на шкірі (акне), але й
функціональні порушення психофізіологічного стану, що диктувало
необхідність внесення коректив в систему стандартів лікування цього
захворювання. Таким чином, патогенетично обгрутованою «мішенню» для

впливу лікарських засобів з метою лікування вугрової хвороби є структури, що
відповідають за синтез пептидних сигнальних молекул різного
функціонального спрямування.

Література:
1. Коган Б. Г. Досвід системного застосування комплексу натуральних
рослинних засобів у лікуванні жінок, хворих на акне / Б. Г. Коган, О. С.
Свирид-Дзядикевич // Український журнал дерматології, венерології,
косметології. – 2017. — № 2 (65). – С. 51-58.
2. Wόjcik A. Influence of azelaic and mendalic acid peels on sebum
secretion in ageing women / A. Wόjcik, M. Kubiak, H. Rotsztejn // Postep Derm.
Alergol. – 2013. – N. 3. – P. 140-145.
3. Downie M. M. Modelling the remission of individual acne lesions in
vitro / M. M. Downie, D. A. Sanders, T. Kealey // Br. J. Dermatol. – 2002. – Vol.
147. – P. 869-878.
4. Гистология (введение в патологию) / ред. Э. Г. Улумбекова,
Ю. А. Челышева. – М. : ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 2005. – 960 с.
5. Пальцев М. А. Руководство по нейроиммуноэндокринологии /
М. А. Пальцев, И. М. Кветной. – М. : Медицина, 2006. – 384 с.
6. Губський Ю. І. Біологічна хімія / Ю. І. Губський. – Київ-Вінниця :
НОВА КНИГА, 2007. – 656 с.
7. Баринова А. Н. Патогенетические особенности acne vulgaris в
зависимости от состояния вегетативной нервной системы и иммунного статуса /
А. Н. Баринова / Автореф. дис… канд. мед. наук. – СПб., 2003. – 19 с.
8. Bigliardi P. L. Expression of Opiate Receptor and Endorphin in
Peripheral Nerve Endings in the Epidermis / P. L. Bigliardi, M. Bigliardi-Qi, L.
Sumanovski [et al.] // Dermatology. – 2001. – Vol. 203. – P. 89-107.


Лікування вугрової хвороби у Києві

Метки: нет меток